В лесу чудесны вечера…
Вот старый пруд, заросший тиной,
И сеть замшелой паутины,
И спев лягушек до утра.
Циновка моего шатра
Купалась в утренних туманах,
И красок сонм в лесных обманах,
И тени леших, от костра.
Здесь горы - шапки великанов,
Озера их блестящих глаз,
И солнца пламенный алмаз,
Средь облаков - седых барханов.
Как вещих снов, красот виденье,
Как детских грез святой рассказ,
То, в чем нуждался я не раз,
Дают мне силу вдохновенья.
Что сердцу может быть роднее,
Чем края много рассвет.
Я с ним душою много лет.
И вот, вдыхаю я смелее
Тот чистый и лазурный звон...
Как сладок воздуха озон,
И в жилах кровь бежит хмелея.
О, Боже, как же дивен Ты,
Что создал сих красот забаву,
Здесь, Чудо дивное во Славу,
И Рай вдали от суеты!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
